Насильство
Щорічно у світі з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства”, метою якої є привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства.
Програма з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству
Насильство проти жінок і дівчат є одним з найпоширеніших порушень прав людини у світі. Воно не знає соціальних, економічних чи національних кордонів. Гендерно зумовлене насильство (ГЗН) підриває здоров’я, гідність, безпеку та самостійність постраждалих осіб, проте воно все ще оповите культурою замовчування. Постраждалі від насильства особи можуть страждати від розладів сексуального та репродуктивного здоров’я. ГЗН залишається широко розповсюдженим в Україні, при цьому пандемія COVID-19 посилює ризики гендерно зумовленого насильства.
Починаючи з 2015 року, Програма UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству працює над розробкою комплексної національної системи реагування та запобігання домашньому та гендерно зумовленому насильству в Україні. Програма надає підтримку Уряду України у зміцненні політичної та правової бази, покращує доступ постраждалих до якісної допомоги та трансформує соціальні норми, які допускають ГЗН в українському суспільстві.
Онлайн-платформа “Аврора”
Ще один сервіс, завдяки якому Фонд ООН у галузі народонаселення реагує на виклики війни — онлайн-платформа “Аврора”. Тут постраждалі від насильства пов’язаного з війною, зокрема, сексуального, можуть отримати спеціалізовану психотерапевтичну підтримку.
Мета «Аврори» — забезпечити доступ постраждалих від насильства до якісної дистанційної допомоги у будь-якому куточку України, включно на тимчасово непідконтрольних уряду України територіях, та закордоном. На платформі постраждалі можуть отримувати комплексну підтримку психотерапевтів для подолання травматичного досвіду, відновлення емоційної рівноваги і внутрішнього ресурсу для відбудови життя. Крім того, вони можуть звернутись за консультацією до медичних фахівців для розв’язання нагальних питань збереження здоров’я, зокрема репродуктивного, а також отримати професійну допомогу юристів.
Усі послуги надаються конфіденційно та анонімно з дотриманням високих професійних етичних стандартів. Користувачі платформи можуть обрати фахівця чи фахівчиню, які забезпечуватимуть тривалий супровід і керування випадком для уникнення повторної травматизації постраждалих і посилення ефективності наданої допомоги.
Звернутися за безкоштовною підтримкою можуть усі, незалежно від статі та віку: жінки, дівчата, чоловіки і хлопці, які зазнали насильства. Для отримання індивідуальної спеціалізованої допомоги достатньо лише перейти за посиланням: https://avrora-help.org.ua/
Кар’єрний хаб «Розірви коло»
Наприкінці 2020 року UNFPA за підтримки уряду Великобританії створив онлайн-центр кар’єрної підтримки жінок «Розірви коло». Платформа спрямована сприяти розвитку професійного потенціалу і фінансової спроможності жінок, які зазнають насильства, або знаходяться у складних життєвих обставинах, щоб вони могли побудувати своє життя без насильства.
Кар’єрний хаб «Розірви коло» дозволяє жінкам отримати індивідуальну підтримку кар’єрних радниць у пошуку роботи, зокрема, у складанні резюме та кар’єрного плану, визначенні професійних пріоритетів. Професійні консультантки також можуть підтримати жінку на початковому етапі кар’єри на шляху до стабільного працевлаштування. Клієнткам пропонують професійні курси, тренінги та вебінари для розвитку професійних і комунікативних навичок. Платформа містить поради щодо побудови кар’єри та публікує перелік актуальних вакансій.
Жінки також мають доступ до безкоштовних сеансів у психологів, якщо вони цього потребують. Така підтримка допомагає постраждалим знайти та зберегти роботу в часи пандемії COVID-19. Про роботу Кар’єрного хабу “Розірви коло” розповідає це відео.
Жінки з усієї України можуть відкрити для себе можливості цього ресурсу за посиланням: rozirvykolo.org.
Національна кампанія «Розірви Коло»
З 2015 року Програма UNFPA з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству впроваджує національну інформаційно-просвітницьку кампанію «Розірви коло». Кампанія покликана інформувати українців про їх подальші дії, якщо вони стають свідками або зазнають ГЗН, доступну допомогу та поради, як її отримати. Кампанія кидає виклик сприйняттям, які виправдовують ГЗН, і трансформує соціальні переконання, щоб до 2030 року в українському суспільстві була нульова толерантність до усіх проявів гендерно зумовленого насильства.
Вебсайт кампанії rozirvykolo.org та сторінки в соцмережах у Facebook та Instagram щодня допомагають тисячам українців та українок отримувати поради, як розірвати коло насильства.
Щорічно кампанія заохочує 15 мільйонів людей не терпіти насильство. Станом на 2021 рік про акцію знав кожен(на) 3-й українець(ка).
20 червня 2022 року Верховна рада ратифікувала “Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами”, відому як “Стамбульська конвенція”
1 листопада Стамбульська конвенція набула чинності.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами, або ж Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Документ з’явився 2011 року, наразі його підписали 47 країн, 36 (включно з Україною) – ратифікували. Україна підписала конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікувала її тільки зараз.
Мета документу – зруйнувати гендерні стереотипи, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає право людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.
Конвенція пропонує встановити кримінальну відповідальність за насильство щодо жінок і забезпечити за нього покарання. Наразі в Україні діє низка статей кримінального кодексу, проте розписані вони не настільки широко та детально, як у Стамбульській конвенції. Документ передбачає механізми захисту як чоловіків, так і жінок, які зазнали домашнього насильства.
Зелені – країни, в яких підписана та ратифікована Стамбульська конвенція, жовті – підписана, червона – не підписана, бузкова – колишня учасниця.
Ратифікація Стамбульської конвенції дає можливість експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов’язання. Україна ж може вимагати посилення відповідальності для кривдників наших громадянок за кордоном, а також вимагати притягнення до відповідальності кривдників-українців, які переховуються за кордоном.
Чи потрібна Стамбульська конвенція Україні
У 2020 році в Україні зафіксували 211 362 звернення щодо насильства в сім’ї за даними Національної соціальної сервісної служби України.
Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук зазначила: “Ратифікація Стамбульської конвенції є найбільш рішучим кроком у боротьбі з гендерно обумовленим насильством, що гарантуватиме істотні зміни в законодавстві та роботі державних інститутів відповідно до міжнародних стандартів.
Це доленосне рішення було прийнято у найбільш складні для України часи й на тлі повідомлень та звинувачень російських військових у сексуальному насильстві щодо жінок, дітей та чоловіків в Україні. І тому нині, під час війни це рішення є критично важливим і своєчасним, ніж будь-коли”.
Конвенція надає країнам-учасницям юридичну базу, а також стратегії й заходи щодо протидії насильству щодо жінок та домашньому насильству.
Основні цілі Стамбульської конвенції
1. Захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство.
2. Сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок.
3. Викорінити всі види дискримінації щодо жінок.
4. Захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства.
5. Сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства.
6. Надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.
Країни, що ратифікують Конвенцію, мають криміналізувати:
- психологічне насильство;
- переслідування (сталкінг);
- фізичне насильство;
- сексуальне насильство (включно зі зґвалтуванням, що передбачає різні види сексуальних активностей з особою без її згоди);
- примусовий шлюб;
- жіноче обрізання;
- примусовий аборт;
- примусову стерилізацію.
Країни-учасниці зобов’язуються
- внести принцип рівних прав між жінками й чоловіками до своїх конституцій чи законодавства;
- заборонити дискримінацію жінок, зокрема шляхом застосування санкцій;
- скасувати закони та процесуальні норми, що дискримінують жінок.
Конвенція також пропонує стратегії із попередження та запобігання насильству
- Підвищення обізнаності. Проведення кампаній на теми насильства щодо жінок і домашнього насильства, які допоможуть людям розпізнавати різні форми насильства та виступати проти них. Інформування потерпілих про те, де саме і яку допомогу вони можуть отримати.
- Освіта.Заохочується внесення до шкільних навчальних планів матеріалів із питань рівноправності та пропагування цих принципів у неформальних навчальних установах на кшталт громадських центрів і спортивних закладів.
- Підготовка кадрівіз запобігання та виявлення насильства, запобігання повторній віктимізації. Вони захищатимуть рівноправ’я та потреби постраждалих.
- Програми профілактичного втручання та лікування. Програми лікування осіб, які вчинили домашнє насильство, та осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті. Суть програм – навчити людей ненасильницькій поведінці, відповідати за свої дії та переглянути ставлення до жінок.
Вимога ратифікувати Стамбульську конвенцію стала традиційною на щорічних Маршах жінок 8 березня.
Чому Україна не ратифікувала конвенцію до 2022 року
Проти ратифікації документу в Україні виступали Рада церков і деякі народні депутати. Вони вважали, що Стамбульська конвенція “нав’язує гендерну ідеологію”, що нібито шкодить моралі та сімейним цінностям українського суспільства.
Насправді ж, гендер – це те, якої поведінки суспільство очікує від людини певної статі. Тобто це очікування, що людина відіграватиме певну роль в житті, якщо вона народилася чоловіком або жінкою. Щодо гендеру Стамбульська конвенція лише визначає цей термін і пояснює, що таке гендерно обумовлене насильство проти жінок.
Стамбульська конвенція не шкодить устрою сім’ї чи моралі, навпаки – документ захищає право людини на безпеку та забезпечує цивілізоване суспільство.
